В ЗСУ все залежить від ваших стосунків з командиром. Якщо ви вйо...єте, і робите значний внесок – командир багато в чому буде йти вам на зустріч. Хороший командир сам ідентифікує моральний стан своїх бійців і вживає заходів. Комусь дати можливість побачити родину, комусь відіспатись, когось відправити в додаткове навчання тощо.
Але командир знає, як це робити так, щоб підрозділ не постраждав, а зберігав свою боєздатність і виконував завдання.
Війна триває третій рік... і в ЗСУ більшість мобілізовані люди з цивільного життя. Відпустки стали серйозним полегшенням, коли їх ввели, але це вже давно не вичерпує потребу військових.
Не бачити як ростуть твої діти, не мати можливості провести час на вихідні – все це страшна особиста трагедія, яку дуже важко пережити.
Але самовільне залишення частини – це не просто не вихід, це катастрофа. Коли хтось уходить в СЗЧ – він підставляє своїх. Це означає, що хтось мусить робити його роботу, хтось буде сидіти більше на позиції, хтось більше робити документів і тому подібне.
Це означає, менше людей на позиціях, і більший ризик захоплення. Це означає, ще більше виснаження інших. І при цьому без жодного розуміння чи повернеться воїн чи ні.
На цьому фоні пропаганда самовільного залишення частини ще більше зло, бо фактично це пропаганда підриву внутрішніх сил.
Є дуже проста річ, але яку дуже важко зрозуміти.
Війна стосується всіх. Немає якихось умовних ЗСУ, які мають її виграти. Бо ці ЗСУ – це більшість звичайних вчора людей, з нормальним життям, з сім’ями, роботою, і відпочинком. Так, не всі можуть бути воїнами, і роблять внесок донатом, волонтерством чи іншим. Але всі хто може бути воїном – мають ним стати.
Бо поразка у війні означає катастрофу для всіх, а не лише для тих, хто воює.
