Біля Вовчанська тривають тяжкі бої. Там десятками падають кориговані авіаційні бомби. Десятки - ударів зі ствольної артилерії. Ворог не полишає щоденних спроб піхотою захопити, бодай кілька квадратних метрів території. Наблизитися до північного берега річки Вовчої Сили оборони росіянам не дозволяють.
Від воїнів 57-ої мотопіхотної бригади, що разом із іншими українськими підрозділами тримають там оборону, повернулась знімальна група кореспондента ТСН Олександра Моторного.Росіяни щодоби штурмують ВовчанськВід середини травня, на північному сході Харківщини, московити щодоби, штурмують Вовчанськ."Хвилями заходять!
Накопичуються, накопичуються - атакують. Накопичуються - атакують. Ну, десь, приблизно 5-6-7 зіткнень, точно", - каже “Крос”, начальник розвідки стрілецького батальйону 57-ої ОМПБр.
Окупанти сунуть, каже командир стрілецького батальйону 57-ої української мотопіхотної бригади, переважно світлою порою.
"Противник малими групами, між будівлями пробує штурмувати наші позиції і доходять до тих моментів, що приходиться вже на відстані до 50 метрів і ближче, працювати стрілецькою зброєю", - каже “Юрій”, командир стрілецького батальйону 57-ої ОМПБр.Ворожі артилерійські снаряди, міни й авіаційні бомби вибухають у Вовчанську та навколо міста - безперервно.
За півтора місяці - безупинних ударів, і Вовчанськ, як місто й більшість прилеглих селищ, просто перестали існувати. "Ворожа - ствольна далекобійна артилерія і кориговані авіаційні бомби, як і у травні, на початку вторгнення залишаються і нині, тут - на півночі Харківщини, напевно, що найбільшою проблемою!
Рашиські гаубиці - стріляють здалеку. І у 10 випадках із 10, це вогонь через стрічку кордону", - зауважує Олександр Моторний.
Та з ворожою ствольною артилерією, навіть незважаючи на відстань, наші воїни навчилися боротися."Ми знищуємо артилерію, але ж вони на своїй території, вони швидко її просто - підвозять", - каже “Крос”, начальник розвідки стрілецького батальйону 57-ої ОМПБр.
КАБів на фронті побільшало, окупанти стягнули і резервиКАБів, визнає начальник розвідки стрілецького батальйону, стало ще більше. За добу прилітає до 40 снарядів. У Вовчанську уже немає вікон, дахів, будівель. Здається, що тут не лишилося, бодай єдиної вцілілої стіни. Там, де були житлові квартали, торгівельні ряди чи адміністративні споруди - нині кучугури розтрощеної цегли, скла, деревини та піску, що колись був - бетоном.
Від початку тижня, на північ Харківщини, кремлівські штаби перекинули резерви. Біля північних околиць Вовчанська, час до часу, почали з’являтись ворожі бронемашини. Та, наблизитись навіть до берега місцевої річки, воїни 57- ої мотопіхотної, пліч-о-пліч з побратимами з інших українських підрозділів, окупантам не дозволяють.
