«Главком» провів день з хлопцями, чию роботу мало хто наважився б зробити. І фізично, і морально...
В Україні на лінії фронту діє кілька організацій, які займаються пошуком загиблих. Олексій Мужчина бачив, що це за неймовірний ризик і що це за пекельний труд – шукати і забирати тіла з «нуля».
Проймає історія водія, місія якого – щодня доправляти полеглих хлопців додому. Він бачить горе, убитих батьків, сім'ю, які місяцями вірили у диво... Згадує і свій моторошний момент – пов'язаний з його сином.
«Коли йшли запеклі бої у районі Слов’янська, мій син-десантник, брав активну участь у деокупації тієї території.
І от щоранку ми вивозили тіла загиблих наших солдат, а зв’язку з сином на той час не було більше тижня. Кожен день мені передавали списки загиблих, тіла яких привозили до моргу, і я завжди вдивлявся в імена на цих паперах, розуміючи, що тут може бути...».
Читайте також:
Ті, хто шукає тіла і рятує душі загиблих на війні
Анатомія зради.
Репортаж з колонії для колаборантів
Обличчя ворога. Розмови віч-на-віч
Авдіївка. Ті, хто тримають небо
Зупинилися, щоби дожити до перемоги.
