Согласитесь, не каждое соглашение может настолько повлиять на вашу дальнейшую судьбу и судьбу других людей, как соглашение о признании виновности в совершении преступления. При этом заключение таких соглашений является не новаторством наших законотворцев, а скорее воплощением удачных решений, длительно используемых в системах американского и европейского правосудия.
Трохи юридичної матерії
У кримінальному процесі України допускається укладення двох типів угод:
• про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
• між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Не буде перебільшенням зазначити, що друга категорія є доленосною для підозрюваного і обвинуваченого. Адже затвердження такої угоди судом передбачає призначення особі узгодженої міри покарання і має як кримінально-правові, так і процесуальні наслідки.
Крім того, такі угоди можуть суттєво вплинути на права, свободи та інтереси інших осіб, які взагалі не знатимуть про її укладання.
При цьому, на відміну від угод про примирення з потерпілим, угоди про визнання винуватості можуть бути укладені як у провадженнях щодо кримінальних проступків, так і щодо злочинів (із певними застереженнями, що зазначені нижче).
Практичний аспект
Ні для кого не секрет, що на практиці процесуальний інститут угод про визнання винуватості використовується правоохоронцями як для «пришвидшення» кримінального провадження (на що прямо вказує зміст ст.474 Кримінального процесуального кодексу), так і для отримання інформації щодо інших осіб, імовірно причетних до скоєння злочину.
Щодо останнього випадку зазначимо, що пп.2 та 3 ч.4 ст.469 КПК містять умову, за наявності якої допускається укладення угоди про визнання винуватості у провадженнях щодо особливо тяжких корупційних та вчинених організованою групою чи злочинною організацією злочинів. Ідеться про викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, якщо така інформація буде підтверджена доказами. Щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів такої умови не передбачено.
Отже, стосовно випадків розслідування особливо тяжких злочинів законодавець прямо вказує на практичну необхідність укладення таких угод, а саме можливість отримання органом досудового розслідування від підозрюваного чи обвинуваченого викривальних показань.
Наприклад, одним із таких випадків є справа про підкуп екс-очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького. У ній Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду між обвинуваченою та прокурором САП, визнавши її винною у скоєнні злочину та призначивши попередньо узгоджене сторонами покарання.
Яка позиція ЄСПЛ?
У справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (заяви №№46632/13 і 28671/14) Європейський суд з прав людини констатував порушення національними судами права заявників на справедливий судовий розгляд, гарантований їм §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Він сказав, що обставини, встановлені у виділеній справі, в якій не беруть участь обвинувачені, не повинні мати преюдиціального значення для їхньої справи. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їхня чинність — обмежуватися даним конкретним судовим провадженням.
У цьому ж випадку, як зауважив ЄСПЛ, обставини, встановлені у справі Х., не могли використовуватися в справі заявників без їх належного, усебічного дослідження під час судового розгляду. До того ж справу Х. було розглянуто судом у рамках спрощеної процедури, і відповідні обставини були встановлені на підставі досудової угоди, а не в результаті судового дослідження доказів.
Тож обставини, встановлені судом у конкретній кримінальній справі, вирок суду в якій заснований на угоді підозрюваного, обвинуваченого про визнання винуватості, повинні бути ретельно досліджені та перевірені на предмет дотримання вимог належності і допустимості, перш ніж покладені в основу підозри, обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Чи можлива відмова в угоді?
Хоча узгодження міри покарання, а також інших умов є правом сторін кримінального провадження, проте обов’язок з перевірки угоди на відповідність вимогам КПК та закону покладено саме на суд. Він управі відмовити в затвердженні угоди, якщо дійде висновку, що її умови порушують закон, права, свободи та інтереси інших осіб, не відповідають інтересам суспільства або якщо наявні достатні підстави вважати, що угода була укладено недобровільно (під тиском) тощо.
Огляд повідомлень прес-служби Вищого антикорупційного суду дозволяє стверджувати, що цей орган є рекордсменом по кількості відмов у затвердженні угод про визнання винуватості.
Наприклад, ухвалою у справі, щодо розкрадання коштів на державних замовленнях концерну «Укроборонпром» ВАКС
дійшов висновку, що умови угоди явно суперечать суспільному інтересу. Адже розкрадання коштів на оборонних замовленнях мале місце в умовах проведення антитерористичної операції, коли держава вживала термінових заходів для пошуку додаткових джерел поповнення бюджету та забезпечення обороноздатності країни.
У справі, щодо спроби підкупу голови Фонду державного майна підставою для відмови у затвердженні угоди також слугувала явна суперечність її умов інтересам суспільства. Позаяк, на переконання суду, вона спрямована винятково на задоволення приватного інтересу обвинуваченого і пом’якшення покарання.
У справі колишнього нардепа Станіслава Березкіна про заволодіння $20 млн кредиту «Ощадбанку» ВАКС
відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості колишнім головою правління агрохолдингу «Креатив груп» Юрієм Давидовим з підстав очевидної невідповідності запропонованої сторонами угоди міри покарання (пом’якшення покарання) ступеню та характеру сприяння обвинуваченим у проведенні кримінального провадження. У такий спосіб суд обґрунтував невідповідність умов угоди інтересам суспільства.
***Отже, угоди про визнання винуватості широко використовуються правоохоронцями у кримінальному провадженні як інструмент пришвидшення самого процесу та отримання відомостей про імовірну причетність інших осіб до скоєння злочину. Проте таке використання повинно відбуватись у встановлених законом межах. Зокрема не порушувати права та інтереси осіб, які не є стороною такої угоди та навіть не здогадувались про її існування.
Зрештою, підпис на такій угоді зовсім не гарантує, що вона буде затверджена судом. Принаймні практика ВАКС підтверджує цей висновок.
https://zib.com.ua/ Материалы по теме
10.09.2021
30.07.2021
10.06.2021
Загрузить больше публикаций Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой —
[url=http://zib.com.ua/ru/comments/149687.html]Читать все
[url=http://zib.com.ua/ru/print/149687.html][url=#][/url]
