У масажному кабінеті, вкритому кахлями — м’яке світло й тепле повітря. Якщо заплющити очі, слух вловлює тільки шурхотіння дбайливих рук по шкірі та легкий скрип масажного столу. Іноді чути хрипи та хрюкання. Їх джерело — маленька пацієнтка Центру інклюзії та корекції «Єва».
Олі — 7 років. У свій вік вона могла б уже закінчувати перший клас, але, на жаль, доля розпорядилась інакше. В Олі — важка форма дитячого церебрального паралічу. Надмірний тонус м’язів майже постійно тримає тіло дівчинки дугою від п’ят до потилиці, а її кінцівки — натягнутими, мов струни. Вона не сидить, не розмовляє й лише недавно навчилася фокусувати погляд на людях і предметах.
У 2020 році в Україні налічувалося 12,6 тисячі дітей з ДЦП. Вилікувати його неможливо. З такою формою, як в Олі, життя дитини та її батьків перетворюється на майже безнадійну боротьбу. Майже — бо сучасні методики та регулярні заняття дозволяють перетворити вирок на виклик і бодай трохи полегшити життя родини. Про це — сьогоднішня історія «Фундації Течія». Ми записали її в березні прямо під час чергового сеансу лікувального масажу.
Вчасно розпізнати біду
«У пів року ми помітили, що щось не так, — каже Катерина, мама Олі, поки масажистка м’яко тре її дівчинці животик. — Це моя перша дитина, тому попервах я не дуже орієнтувалася, що норма, а що — ні. Лише коли ми з чоловіком зрозуміли, що Оля не тримає голову нормально, поїхали на огляд в Охматдит. А там нам із подивом кажуть: так у дівчинки ДЦП».
Жінка згадує: пологи були важкими. Відразу після народження малютка не закричала, через що мозок, імовірно, недоотримав кисню. У перші ж дні в дівчинки почались епілептичні приступи. Лікарі призначили важкий курс антибіотиків. За місяць Катерину з Олею виписали, але нічого не сказали про діагноз.
Молода сім’я зіштовхується з виром інформації, в якому важко виділити головне. Надто, якщо дитина хворіє. У Олі була сильна алергічна реакція — після грудного годування її шкіра набула червоно-помаранчевого кольору та лущилася. Але в поліклініці батькам сказали спочатку оформити інвалідність. Працювати з ДЦП було неможливо: з такою шкірою масажі та басейни були для Олі закриті. Три місяці Катерина з чоловіком проходили всі кола пекла, поки в Інституті алергології дівчинці нарешті допомогли.
Після цього батьки почали возити доньку на різні курси. Змінили не один центр і не одного лікаря. «На жаль, є місця, де ви платите кошти, з дітьми займаються, але від того нічого не відбувається», — зізнається Катерина.
«Єва» — нова надія
Про Центр інклюзії та корекції «Єва» батьки Олі дізналися через знайомих. Тут уже кілька років безкоштовно реабілітують дітей після лікування онкології, а також допомагають дітям з ДЦП, РАС, синдромом Дауна та іншими складними діагнозами. Фінансує діяльність «Фундація Течія». Уперше курс занять Оля почала проходити в кінці 2021-го року. За дівчинку активно взялася команда «Єви», зокрема тренер-реабілітолог Максим та масажистка Альона.
