Європейському суду з прав людини байдуже, чи порушується українське законодавство. Як міжнародний суд він може контролювати лише виконання Україною міжнародних зобов'язань, передбачених Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод. Про це розповів адвокат, суддя ad hoc Європейського суду з прав людини Сергій Гончаренко на семінарі "Порядок звернення до Європейського суду з прав людини", організованому Радою адвокатів Київської області.
За словами Сергія Гончаренка, найскладніше, із чим сьогодні зустрічаються українські адвокати, — предмет заяви в ЄСПЛ і опис фактів і порушень. Проблема полягає в тому, що українські юристи й адвокати у своїй практиці звикли, згадуючи якийсь факт, відразу давати йому юридичну оцінку (порушена стаття така, пункт такий). У заяві в ЄСПЛ факти й правову оцінку слід подавати окремо. Факти описуються не зацікавлено, по суті, коротко, у хронологічному порядку. Далі — заява про порушення Конвенції, або протоколів. «Найпоширеніша помилка українських адвокатів, — перенесення в заяву в ЄСПЛ тексту апеляційної чи касаційної скарги з певною модифікацією. Це помилковий крок, оскільки ЄСПЛ — це не четверта спостережна інстанція стосовно українських судів. Це міжнародний суд, який не належить до нашої правової системи, і він зважає лише на порушення Україною як державою своїх міжнародно-правових зобов'язань. ЄСПЛ байдуже, чи було порушене наше внутрішнє законодавство. Він не контролює його виконання, це наша внутрішня справа. ЄСПЛ як міжнародний суд може контролювати лише виконання Україною міжнародних зобов'язань, які записані в Конвенції. Факти порушення українського законодавства як такого не цікавлять ЄСПЛ, оскільки в Конвенції не сказано, що порушення національного законодавства є порушенням прав людини. Юрисдикція ЄСПЛ чітко й жорстко обмежується лише Європейською конвенцією. Тобто лише норми, прописані в самій Конвенції, можуть захищатися в Європейському суді з прав людини. Якщо наша правова позиція в апеляції, касації і т.д. полягала в тому, що ми знаходили процесуальні порушення, які, на нашу думку, призвели до того, що вирок або якесь рішення підлягають скасуванню, то тут інакше. Тут нам треба довести в ЄСПЛ, що ці порушення не просто мали місце, а що вони у своїй сукупності призвели до порушення Конвенції. У цій частині заяви нам треба показати причинний зв'язок між порушеннями нашого національного законодавства й порушенням Конвенції", — говорить фахівець.
При цьому він відзначає, що в середньому по всіх державах 90% усіх заяв, які приходять в ЄСПЛ визнаються неприйнятними. Безпосередньо по Україні були роки, коли ці цифри доходили до 98 %. Тобто лише 2 % перестрибували через бар'єр неприйнятності заяви ЄСПЛ. "Значну частину заяв в ЄСПЛ становлять люди, які не розуміють, що таке прийнятність, і пишуть в ЄСПЛ про те, що не захищається Конвенцією", — резюмував експерт.
