Авторизация

 
  •  Причиной смертельной перестрелки в Днепре назвали "экономические интересы" 
  •  Сeпаратисты сбили беспилотник OБСE в райoнe Дoнeцкoй фильтровальной станции 
  •  Донецк и Авдеевка oстались без воды 
  •  Бoeвики oбстрeливали украинскиe пoзиции из «Градов» и минометов 

ВС указал, что влияет на определение размера судебного сбора

Размер судебного сбора должен определяться с учетом конкретных обстоятельств дела, включая финансовую возможность заявителя оплатить его. Такое заключение сделал ВС в постановлении №182/7571/15-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».








Верховний Суд
Іменем України
Постанова
7 лютого 2018 року м.Київ №182/7571/15-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В. С.,
суддів: МАРТЄВА С.Ю., ПРОРОКА В.В., ФАЛОВСЬКОЇ І.М., ШТЕЛИК С.П. (суддя-доповідач),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.10.2016,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до п.4 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
У жовтні 2015 року Особа 1 звернулася до суду із позовом до Особи 2 про розірвання договору купівлі-продажу.
На обґрунтування позову зазначала, що за договором купівлі-продажу від 21.09.2012 відповідач мав до 1.10.2015 сплатити 44368 грн. за придбаний будинок за Адресою 1 та земельну ділянку за вказаною адресою. Разом з тим у встановлений строк розрахунок за договором купівлі-продажу не провів, хоча прийняв земельну ділянку та будинок, вселився й проживає у ньому.
Посилаючись на викладене, Особа 1 просила розірвати договір купівлі-продажу від 21.09.2012, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1310, за яким вона продала Особі 2 житловий будинок за Адресою 1 та земельну ділянку площею 1822 м2 за цією ж адресою.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 позов Особи 1 задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу від 21.09.2012, за яким Особа 1 продала Особі 2 житловий будинок за Адресою 1 та земельну ділянку площею 1822 м2 за вказаною адресою. Вирішено питання про судові витрати.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ціна договору купівлі-продажу становить 44368 грн., які покупець зобов’язався сплатити до 1.10.2015. Відповідно до п.15 договору право власності на відчужуваний житловий будинок виникає у покупця з моменту оплати вартості придбаного майна. Особа 2 кошти за договором не сплатив. Позивачка, не отримавши від Особи 2 коштів за договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, позбавлена значною мірою того, на що розраховувала при укладенні договору, а тому договір купівлі-продажу від 21.09.2012 необхідно розірвати.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 апеляційну скаргу Особи 2 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 535,92 грн., а наведені заявником підстави звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Особа 2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на те, що він є інвалідом ІІІ групи, пенсіонером, має на утриманні паралізовану матір, безробітну дружину та доньку шкільного віку.
Особа 1 у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що дії Особи 2 спрямовані на затягування розгляду справи. Зобов’язання за договором купівлі-продажу він не виконав, а сплачена сума у розмірі $2000 є завдатком, що залишається у продавця за обставин розірвання договору.
27.12.2017 справу передано до Верховного Суду.
Згідно із ч.3 ст.3 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст.388 ЦПК судом касаційної інстанції у цивільних справах є ВС.
Відповідно до ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст.400 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За ч.1 ст.402 ЦПК, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.121 ЦПК (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у стст.119 і 120 цього кодексу, або що не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені стст.119, 120 цього кодексу, позовна заява вважається поданою у день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно із ч.2 ст.297 ЦПК (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених ст.295 цього кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст.121 цього кодексу.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» (тут і далі у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлена в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Крім того, згідно із чч.1 та 3 ст.82 ЦПК суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення рішення у справі.
З підстав, зазначених у ч.1 цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Відповідно до ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ є джерелом права в Україні.
За змістом практики застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», оплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового стану заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансового стану заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Таким чином, розмір судового збору має визначатися з урахуванням конкретних обставин справи, включаючи фінансову спроможність заявника сплатити його, що має суттєве значення для всановлення того, чи може особа використати своє право доступу до суду.
На підтвердження своєї фінансової неможливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 535,92 грн. Особа 2 надав довідку про склад сім’ї, до якої входить дружина Особа 5, дочка Особа 6, Інформація 1, мати Особа 7, Інформація 2; довідку комунального закладу «Нікопольський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 20.10.2015 №1207, видану Особі 7 про те, що вона самостійно не пересувається та потребує стороннього догляду; пенсійне посвідчення, згідно з яким Особі 2 — інваліду третьої групи внаслідок трудового каліцтва — призначено пенсію довічно; довідку управління Пенсійного фонду про розмір його пенсії, що у червні 2016 року становив 1285,80 грн.
Відмовляючи Особі 2 у звільненні від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд формально послався на відсутність беззаперечних доказів на підтвердження фінансової неможливості заявника сплатити судовий збір; питання фінансової спроможності заявника сплатити судовий збір з урахуванням наданих на підтвердження таких обставин доказів не дослідив; не з’ясував, чи дотриманий баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за подання апеляційної скарги та правом заявника на доступ до правосуддя; належним чином не мотивував своїх висновків щодо вирішення клопотання Особи 2 про звільнення від сплати судового збору.
З урахуванням викладеного ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню відповідно до ч.3 ст.406, п.2 ч.1 ст.409 та ч.6 ст.411 ЦПК з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З урахуванням викладеного та керуючись стст.406, 409, 410, 411, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати КЦС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.10.2016 скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
Оставить комментарий
Видео дня
Календарь публикаций
«    Май 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031