Авторизация

 
  •  Причиной смертельной перестрелки в Днепре назвали "экономические интересы" 
  •  Сeпаратисты сбили беспилотник OБСE в райoнe Дoнeцкoй фильтровальной станции 
  •  Донецк и Авдеевка oстались без воды 
  •  Бoeвики oбстрeливали украинскиe пoзиции из «Градов» и минометов 

ССУ настаивает на устранении дискриминации в выплате судейского вознаграждения, – решение

Абсолютное большинство судей получают вознаграждение в значительно меньшем размере, чем те, кто прошел квалифоценивание, хотя выполняют равноценную работу. Такое заключение сделал ССУ в решении №4, текст которого печатает «Закон и Бизнес».








Рада суддів України
Рішення
12 січня 2018 року м.Київ №4
Щодо ситуації з виплатою суддівської винагороди
Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Моніча Б.С. щодо ситуації, яка склалась із виплатою суддівської винагороди, Рада суддів
ВСТАНОВИЛА:
Стаття 126 Конституції передбачає, що Конституція й закони повинні гарантувати незалежність суддів. До конституційних гарантій з огляду на положення ч.1 ст.130 Конституції серед іншого віднесено й обов’язок держави забезпечити фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів; здійснення державою фінансування судів та суддів має відбуватись тільки через державний бюджет шляхом окремого визначення у ньому видатків на утримання судів. При цьому окремою конституційною гарантією є те, що розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій.
Визначені Конституцією та законами гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Однією з таких базових гарантій є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення — суддівської винагороди. Така винагорода одночасно виступає і «запобіжником» від вчинення корупційних правопорушень.
Із набуттям чинності законом «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набрав чинності й закон «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, положеннями ч.3 ст.135 якого встановлено базовий розмір посадового окладу судді: місцевого суду — 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду — 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; судді Верховного Суду — 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
До того ж ч.1 ст.135 закону №1402-VIII, кореспондуючись зі ст.130 Конституції, також передбачає, що суддівська винагорода регулюється цим законом та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.
Такими змінами держава продовжила виконувати взяті на себе зобов’язання щодо збереження рівня гарантій незалежності суддів в аспекті їх належного матеріального забезпечення, який з огляду на залежність від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що переглядається кожного року у зв’язку із збільшенням вартості життя, враховує механізм автоматичного підвищення і розміру суддівської винагороди, що передбачено міжнародними документами з питань організації судової влади.
Зокрема, у висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (п. 62).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26.04.2006 у справі «Зубко та інші проти України» зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном (пп.68 та 69).
У п.29 пояснювального меморандуму до рекомендації КМ РЄ №94 (12) «Незалежність, дієвість та роль суддів» зазначено, що статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, а їх винагорода має становити достатню компенсацію за тягар обов’язків. Ці фактори є невід’ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.
Отже, унормувавши залежність розміру посадового окладу суддів від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється на 1 січня календарного року, держава продовжила забезпечувати рівень оплати праці суддів, підвищуючи його при зростанні вартості життя, чим зберегла досягнутий раніше обсяг і зміст гарантій незалежності суддів в аспекті їх матеріального забезпечення.
В той же час п.22 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим законом.
Відповідно до ст.83 закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями: компетентністю (професійною, особистою, соціальною тощо); професійною етикою; доброчесністю.
Варто зазначити, що протягом 2017 року лише деякі судді, які пройшли первинне кваліфікаційне оцінювання відповідно до закону про судоустрій в попередній редакції, та судді, які брали участь у конкурсі на зайняття вакантних посад у ВС, були визнані такими, що підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), як того вимагає закон №1402-VIII.
Так, ВККС з 16.02.2017 до 27.07.2017 проводилось кваліфікаційне оцінювання 625 осіб в межах процедури конкурсу до ВС, і ці процедури зайняли 5 місяців.
Сьогодні кваліфікаційного оцінювання потребують близько 3000 суддів. У жовтні 2017 року розпочате кваліфікаційне оцінювання 999 суддів різних судів та інстанцій.
За статистичними даними, станом на 1.12.2017 фактична чисельність суддів у судах перших інстанцій стано-вила 4423 судді, у судах апеляційних інстанцій — 1118 суддів.
29.12.2017 ВККС оприлюднено список суддів, стосовно яких комісією у 2018 році заплановано проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. У зазначеному списку 1060 суддів.
На виконання п.23 роз.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI.
Так, чч.3, 4 ст.133 закону №2453-VI передбачають, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а суддів апеляційного, вищого спеціалізованого, ВСУ та Конституційного Суду — пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1.1, 1.2 та 1.3 відповідно.
Тобто вказані приписи у їх сукупності унормували рівень винагороди суддів, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання, на істотно меншому рівні порівняно із тими суддями, які його пройшли, а також тими суддями, що призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності законом №1402-VIII.
Нормативно закладений механізм нарахування і виплати суддівської винагороди, що визначається ст.133 закону №2453-VI, у взаємозв’язку із положеннями п.8 ч.1 ст. 40 Бюджетно-го кодексу та положеннями закону про державний бюджет на відповідний бюджетний період, з 30.09.2016 і донині зберігав би для суддів, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання, досягнутий раніше рівень матеріального забезпечення в аспекті збереження за такими суддями збільшення розміру їх суддівської винагороди у випадку зростання вартості життя. Така формула була б певною гарантією фінансової незалежності суддів та захистом від можливого впливу на їх діяльність, що забезпечило б право людини на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом.
При цьому слід наголосити, що рівень суддівської винагороди є складовою не тільки незалежності суддів, а і їх статусу. А збереження наявного статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності суддів.
На практиці дія положень вказаного п.3 вже призвела до того, що абсолютна більшість суддів отримують суддівську винагороду в значно меншому розмірі ніж судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, хоча, здійснюючи правосуддя, вони виконують рівноцінну роботу. Крім того, сам по собі розмір суддівської винагороди у суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, став значно нижчим порівняно з іншими особами, які займають відповідальне становище в державі. І це при тому, що рівень юридичної відповідальності суддів за прийняття ними рішень та рівень відповідальності перед суспільством є значно більшим, ніж у згаданих осіб.
Оптимальним виходом із ситуації, що склалася, є внесення змін до «Прикінцевих та перехідних положень» закону №1402-VIII та скасування норм, що пов’язують виплату суддівської винагороди у новому розмірі з проходженням кваліфікаційного оцінювання або іншим способом спрощення процедури оцінювання з метою вирівнювання рівня грошового утримання за принципом «Рівна винагорода за працю рівної цінності».
Зазначені зміни не потребуватимуть додаткових бюджетних асигнувань, усунуть проблему дискримінації в оплаті праці суддів, дадуть змогу завершити процедури кваліфікаційного оцінювання та реалізувати Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки.
Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання міжнародних стандартів у сфері судоустрою та статусу суддів, дотримання принципу незалежності судової влади як головної умови забезпечення верховенства права та основоположної гарантії справедливого судового розгляду, недопущення приниження високого статусу судді, дотримання принципу недискримінації в оплаті праці та усунення умов для виникнення корупційних ризиків в судовій системі, Рада суддів
ВИРІШИЛА:
1. Клопотати перед Радою з питань судової реформи щодо внесення на розгляд ВСУ законопроекту щодо скасування пп.22—23 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII або іншим чином усунути дискримінацію у виплаті суддівської винагороди.
2. Копію цього рішення направити до Вищої ради правосуддя та ВС з пропозицією підтримати відповідний законопроект у межах їхніх повноважень щодо надання висновків з приводу проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою.

Голова В.СІМОНЕНКО
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
Оставить комментарий
Видео дня
Календарь публикаций
«    Декабрь 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031