Авторизация

 
  •  Новогодний Крещатик украсят 3 тысячами метров гирлянд 
  •  Список болезней, которые вызывает курение, расширен 
  •  Михеил Саакашвили намерен жить в «транзитной зоне какого-нибудь аэропорта» 
  •  Поддержка реформ в Украине со стороны ЕС за период с 2007 по 2015 годы имела ограниченное влияние 

Як поводяться зірки естради під час проведення бойових дій у зоні АТО

Сьогодні жодна людина, яка живе в Україні, не може ігнорувати той факт, що в країні йде реальна війна. І зовсім неважливо, хто ця людина, – звичайний співробітник офісу, депутат чи людина мистецтва, оскільки кожен має чітко визначитися зі своєю громадянською позицією. Прийшов час згадати слова Миколи Некрасова, які він вклав у вуста одного з героїв свого вірша «Поет і громадянин»:

Поэтом можешь ты не быть,

Но гражданином быть обязан.

А что такое гражданин?

Отечества достойный сын.

Якщо позиція більшості українців щодо їхньої ролі в цій складній ситуації цілком зрозуміла, то виникає закономірне питання, чи всім людям, які присвятили себе мистецтву, зрозуміло, що зараз відбувається в країні й що вони мають робити в цій неймовірно складній ситуації. 

Імовірно, хтось може запитати, чи варто в такий тривожний для України час аналізувати поведінку людей мистецтва? Немає жодного сумніву, що варто. Насамперед, це треба робити хоча б тому, що дуже багато шанувальників таланту співака чи літератора намагаються співвідносити свої власні вчинки й життєві переконання з тим, що робить і говорить їхній кумир. Немає жодної таємниці й у тому, що шанувальники багатьох акторів, співаків, письменників чи художників довіряють думці цих творчих людей, оскільки бачать у них високоінтелектуальних і високоморальних, гідних для наслідування членів суспільства. Тому так важливо, щоб люди мистецтва не просто дарували свій талант шанувальникам, але й не забували, що вони насамперед громадяни України. 

У це складний, бурхливий і неоднозначний для нашої країни час багатьом людям дуже важливо знати, яку життєву й навіть, більшою мірою, яку громадянську позицію мають люди мистецтва. Варто, мабуть, нагадати, що з кінця листопада минулого року українці відстоюють свою справжню незалежність у безперервній боротьбі спочатку із внутрішнім ворогом, а тепер і в боротьбі із зовнішнім, дуже підступним і підлим супротивником. Багато відомих людей (співаки, художники, письменники й актори) вважають своїм обов'язком бути разом з народом, однак є й такі «народні улюбленці», які вважають, що підтримувати своїм мистецтвом українців – справа неприбуткова, і залишаються вірними золотому тільцю. Ці, можливо, дуже талановиті люди, забувши, що вони громадяни України, вирушають через східний кордон України, щоб запевнити своїх російських шанувальників у своїй відданості й заробити гонорари.

Хтось із творчої еліти підтримує свою країну в цій нелегкій боротьбі, а хтось намагається всидіти на двох стільцях, намагаючись одночасно заробити гроші в країні-агресорові й при цьому залишитися шанованою в Україні людиною. Чому так складно деяким артистам, ще зовсім недавно улюбленцям українського народу, відмовитися від надприбутків, але не зрадити свою країну й очікування своїх українських шанувальників? Хіба так складно розсудливій, талановитій людині визначитися зі своєю громадянською позицією, щоб потім не треба було виправдовуватися перед своїми вже колишніми шанувальниками, які ще зовсім недавно із задоволенням стежили за творчими успіхами своїх кумирів, котрі, як виявилося, люблять тільки дзенькіт монет. 

Зараз зовсім не той час, коли людина, причетна до мистецтва, може дозволити собі поїхати виступати в анексований Крим, а то й вирушити до Москви для одержання нагороди або щоб проспівати на чужому святі, а потім повернуться, наче й не було нічого, в Україну й чекати захоплених оплесків від колишніх шанувальників. Найбільш дивне в цій ситуації те, що, почувши осуд, ці «творчі особистості» намагаються виправдатися перед громадськістю: мовляв, артист має виступати перед своїми шанувальниками завжди, незалежно від того, у якій країні живуть ці самі шанувальники. Хтось може собі уявити, що під час Другої світової війни Клавдія Шульженко могла поїхати в Берлін, щоб проспівати на честь узяття Києва? А можливо, хтось може припустити, що Леонід Утьосов міг би дозволити собі виступити перед німецькими загарбниками в окупованій Одесі, а потім ще й виправдовуватися, що, мовляв, яка різниця, адже я артист і маю виступати перед своїми шанувальниками незалежно від того, хто вони такі. Таку відсутність моралі не можна виправдати нічим, крім бажання заробити грошей. Бо ж багато хто думає, що гроші не пахнуть. 

Водночас справжні українські патріоти, якими виявилися більшість артистів, співаків, художників, письменників і інших творчих людей, зараз організовують культурні заходи, щоб зібрати кошти на допомогу нашим воїнам, які борються на фронті, на допомогу пораненим бійцям і вимушеним переселенцям, які втекли зі східних областей України від війни, яку розв'язала сусідня країна. Але, на жаль, у цій, здавалося б, ще не дуже давно дружній, а тепер ворожій країні дотепер виступають деякі українські співаки й артисти. А потім після своїх виступів ці люди соромливо намагаються сховатися від допитливих журналістів, щоб не треба було пояснювати, що вони роблять на московських, пітерських або будь-яких інших російських тусовках, коли в Україні від російських куль і снарядів вмирають кращі із кращих. Чи варто тепер вважати цих торговців честю українськими артистами? Ні, не варто. І ми спеціально не називаємо їхні імена — усім і так усе зрозуміло. Один раз зрадивши свою країну й свій народ, ці люди більше ніколи не зможуть повернути любов і повагу ані своїх колишніх шанувальників, ані своїх колишніх соратників у світі мистецтва — тих, хто залишається справжніми громадянами України. 

Є багато прекрасних і досить відомих за межами України людей мистецтва, які щиро вболівають за долю своєї країни. Ніхто не зможе дорікнути цим людям, що вони нічого не роблять, щоб підтримати народ України в нелегкій і кривавій боротьбі. Це добре відомі не тільки в Україні Руслана Лижичко, Святослав Вакарук, Тарас Чубай, Олег Скрипка, Олексій Горбунов, Ада Роговцева, Сергій Поярков, Лесь Подерв’янський, брати Капранови, Оксана Забужко, Ірена Карпа й багато інших, кого не злякала перспектива залишитися без російських гонорарів. Гроші, може, і не пахнуть, але вчинки завжди помітні й мають досить сильний вплив на подальшу долю артиста. Якщо згадати, як у 2005 році відбилася на кар'єрі Наталі Могилевської і Кузьми (група «Скрябін») спроба заробити грошей за принципом «гроші не пахнуть», тоді стане зрозумілим, що публічним людям, особливо людям мистецтва, які заробляють свої основні гонорари на концертах, а не на кооперативах в олігархів, відновлювати репутацію значно складніше, ніж втратити любов глядача в спробі відхопити великий шматок пирога. Поклоніння золотому тільцю ніколи не минає безкарно, особливо для людей, які популярні тільки тоді, коли шанувальники вірять їм і приходять на концерти, спектаклі, виставки, купують книги або картини своїх кумирів. Але якщо творча людина піддається спокусі заробити великі гроші, переступивши через моральні принципи, яких дотримуються її шанувальники, то навіть дуже великому таланту досить складно розраховувати на любов і повагу. А чи можна по-іншому, ніж як зрадництво, розцінити виступ у ворожій країні?  

На відміну від артистів, яким не принципово, у кого вони беруть гроші за свої виступи, є й інші, яким далеко не однаково, хто замовляє музику. Наприклад, лідер групи «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук з перших днів Майдану включився в боротьбу разом із мільйонами українців. Без сумніву, група втратила величезні гроші через те, що тверда громадянська позиція музикантів викликала невдоволення російської влади. Уже в грудні 2013 року групі був заборонений в'їзд у Росію, скасовані всі концерти в Пітері, у Москві й в інших містах. Але для музикантів рідна Україна й любов свого народу виявилися дорожчими за шелест купюр. За гроші можна продатися, але за них не можна знайти ні справжньої поваги, ні щастя, не можна грішми приспати совість і честь, звичайно ж, якщо ти вільна й горда людина. Зараз Святослав Вакарчук, здалося б, дуже далека від війни людина мистецтва, виступає в госпіталях і на передовій, організовує різні заходи для підтримки бойового духу бійців і для підтримки звичайних українців, які вболівають за долю України. 

До речі, навіть ті люди, які не зовсім розуміють творчість студії «Квартал 95», не можуть проігнорувати той факт, що шоумени, які дуже успішно гастролювали в Росії й заробляли там досить пристойні гроші, відмовилися від усіх благ, які очікували їх у тій країні, і однозначно заявили про свою громадянську позицію. Тепер же артисти виступають перед українськими бійцями, зовсім не переймаючись, що популярність «Кварталу» у Росії знизилася. Виявляється, російські нафтові рублі далеко не всім паморочать голову.

Мабуть, не варто говорити як про героя про кожного актора, музиканта, письменника або художника, який має тверду громадянську позицію, оскільки таку ж тверду громадянську позицію має більшість українців. Однак, оскільки на людей мистецтва орієнтується молоде покоління (та й не тільки), варто ще раз підкреслити, що вчинки й слова творчих людей мають дуже відчутний вплив на свідомість багатьох людей і допомагають визначитися з життєвою й із громадянською позицією, а також сформувати ставлення до своєї країни, до мови й до культури. 

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
Оставить комментарий
Видео дня
Новости
  • Последние
  • Читаемое
  • Комментируют
Календарь публикаций
«    Декабрь 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031