Авторизация

 
  •  Причиной смертельной перестрелки в Днепре назвали "экономические интересы" 
  •  Сeпаратисты сбили беспилотник OБСE в райoнe Дoнeцкoй фильтровальной станции 
  •  Донецк и Авдеевка oстались без воды 
  •  Бoeвики oбстрeливали украинскиe пoзиции из «Градов» и минометов 

«Моє механічне серце працює відмінно»: в столичній Олександрівській лікарні паціенту імплантували новітній пристрій замість донорського органу

Інфаркт, як вважають лікарі, Ігор Кривенчук переніс на ногах. На серці у нього лишився рубець. Тоді, вірогідно, почалися проблеми зі здоров’ям. Три роки чоловік провів в зоні бойових дій.

— На фронті (а я служив в артилерійській бригаді) про здоров’я не думаєш, — каже Ігор Кривенчук. — І все ж мені у 2016 році довелося звернутися до лікарів: почувався все гірше, серце почало боліти, з’явилась задишка. Про те, що переніс інфаркт, навіть не здогадувався. Через ці проблеми я й демобілізувався. Стан погіршився, а обстеження показали, що серце працює дуже погано. Я ледве міг здолати 50 метрів. Щоб піднятися на другий поверх по сходах, чотири рази зупинявся. Витрачав на такий подвиг доволі багато часу. Тоді кардіохірург Віктор Клюзко пояснив, що мені потрібно встановити «моторчик» — механічне серце, але такого приладу поки що немає.

— І вам довелося чекати?

— Ні. Я б його не дочекався. Запропонували встановити кардіостимулятор-дефібрилятор. Цей прилад міг врятувати від зупинки серця і смерті. Я погодився. Після операції, яку мені зробили два роки тому, почувався набагато краще. Здалося навіть, що без механічного серця вдасться обійтись. Але не судилося. Покращення було тимчасовим. За минулий рік швидка тричі привозила мене до лікарні, щоб «оживити». Лікарі реально рятували мені життя. Хоча що то було за життя? Страшенна слабкість, неможливість рухатися, задишка. Наприкінці серпня я знову опинився в реанімації Олександрівської лікарні.

Прилад, який виконує функції серця, в лікарні вже був. Ігор став третім пацієнтом, якому спеціалісти Олександрівської лікарні встановили механічне серце.

— Ми дуже сподівалися, що нам вдасться допомогти Ігорю Олеговичу, хоча ситуація була вкрай важка, — розповідає завідувач відділення кардіохірургії Олександрівської клінічної лікарні столиці Віктор Клюзко. — Ультразвукове дослідження серця показало, що фракція викиду (показник того, наскільки серцевий м’яз може скорочуватись, проштовхуючи кров) складала всього 17 (!) відсотків. Кожен з тих діагнозів, які встановили пацієнту, був надзвичайно небезпечний. А разом вони складали картину дуже і дуже тяжкого стану: серцева недостатність, легенева гіпертензія, асинхронія, дилатація (збільшення камер серця)…

— Тобто пацієнту необхідно було або пересадити донорське серце, або встановити механічне?

— Так. Іншого виходу не було. Трансплантація в Україні зараз активно розвивається. Є ентузіасти цієї справи, і слава Богу. Але в світі все ширше застосовується й інший ме-тод — встановлення штучного серця. Досвід вже чималий. Крім того, прилади, здатні замінити людське серце, постійно вдосконалюються.

— У штучного приладу є переваги?

— Кожний метод має право на існування. Раніше вважалося, що механічне серце лише дозволяє пацієнту дочекатися трансплантації. А тепер міжнародні дослідження вже довели, що терміни служби і донорського, і штучного серця практично збігаються. Для того щоб встановити штучне серце, не потрібні аналізи на біологічну сумісність донора та реципієнта, в подальшому не треба приймати імуносупресанти — ліки, які не дають серцю донора відторгнутися. З іншого боку, штучне серце необхідно підзаряджати, ходити з сумочкою, в якій знаходяться батареї. Це не дуже зручно. Але ж рятує життя!


«Ще в лікарні почав підніматися по сходах»



Операцію по встановленню штучного серця Ігор переніс добре.

— Відкривши очі в реанімації, одразу побачив свого хірурга Віктора Клюзко, — розповідає Ігор Кривенчук. — Я потиснув йому руку. А він каже: «Все буде добре!» Віктор Миколайович не тільки спеціаліст екстра-класу, а ще й оптиміст, здатний заряджати впевненістю пацієнтів. Уявляєте, я навіть не відчував, що мені зробили розтин, що була така складна операція!

— Скільки часу ви знаходились в реанімації?

— П'ять днів. І як тільки мене перевели в палату, почав ходити самотужки, навіть по сходах. Тренувався. А через два тижні мене виписали додому. Для сім’ї це була справжня подія. Приїхали дружина, діти, онуки, інші родичі. Всі раділи зі мною, і, звичайно, усіх цікавило, як же я «підзаряджаюсь».
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
Оставить комментарий
Видео дня
Календарь публикаций
«    Январь 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31