Авторизация

 
  •  В Украине на данный момент насчитывается более 30 тысяч мусорных свалок 
  •  Сенат США предлагает расширить «закон Магнитского» на весь мир 
  •  Зафиксировано максимальное распространение нового для Украины гриппа А H2N2 "Гонконг" 
  •  В мире увеличивается количество людей, страдающих от социофобии 

Неякісна правова допомога: про особливості дисциплінарної відповідальності й судову практику

  • 20.01.2015, 12:50,
  • 0

Проблема надання неякісної правової допомоги завжди була актуальною не лише в Україні. Щоб вирішити цю проблему в нашій країні, 05 липня 2012 року Верховна Рада України ухвалила новий закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а роком раніше – «Про безоплатну правову допомогу». Але випадків недобросовісного виконання адвокатами своїх обов’язків перед клієнтами не поменшало, починаючи від банального затягування справи чи некомпетентності й закінчуючи відвертим шахрайством. Є подібні випадки й у практиці Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Київської області. Скажімо, одразу в декількох судах України ведеться розгляд справи адвоката Оснач С.А., яка невдоволена рішенням КДКА Київської області про позбавлення її права на заняття адвокатською діяльністю.

Однак перш ніж розповісти про судові аспекти цієї справи, зазначимо, що в системі взаємовідносин «адвокат – клієнт» від першого потрібне, а другому строго рекомендується бути абсолютно чесним і правдивим при обговоренні усіх і будь-яких питань під час надання правової допомоги. Клієнту це рекомендується вже лише тому, що порушення таких правил побудови взаємин із адвокатом може негативно позначитися на його ж інтересах. А для адвоката дотримання принципів чесності й правдивості є абсолютним імперативом. Наприклад, адвокат, який не повідомив клієнту про певні обставини, які перешкоджають йому брати участь у судовому процесі, формально не допустив порушення закону. Але він порушив вимоги Правил адвокатської етики. Це загальноприйнятна практика більшості КДКА регіонів України. Справа в тому, що будь-які дії або бездіяльність адвоката, які призвели до виникнення у клієнта неправильного уявлення про правоту його позиції, про перспективи судового розгляду спору чи про щось інше, є серйозним проступком, оскільки такі факти підривають довіру не тільки конкретного клієнта до цього адвоката, але й довіру усього суспільства до адвокатури як інституту. Адже недарма у статті 8 Правил адвокатської етики «Домінантність інтересів клієнтів» сказано, що «у межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, законних представників клієнтів або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також перед будь-якими іншими міркуваннями». Однак на практиці інколи відбувається зовсім інакше, про що громадськість просто має бути поінформована.

Повертаючись до обставин справи з адвокатом Оснач С.А., відзначимо, що каменем спотикання стало рішення Дисциплінарної палати КДКА Київської області від 09 жовтня 2014 року. Проаналізувавши згадане рішення, можна дізнатися про наступне.

Неякісна правова допомога: про особливості дисциплінарної відповідальності й судову практику

16 травня 2014 року члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області отримали заяву від мешканця міста Бровари Мартиросова Х.А. про вчинення шахрайських дій адвокатом Оснач С.А.. Ця ж заява містила вимогу притягти Оснач С.А. до відповідальності і повернути Мартиросову Х.А.  сплачений ним гонорар. Звичайно, стосовно повернення гонорару КДКА жодних рішень винести не може, у зв’язку з відсутністю таких повноважень (цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства між сторонами конфлікту). Жодним чином КДКА не могла вирішити й питання про притягнення адвоката до кримінальної відповідальності (за звинуваченням у шахрайських діях). Натомість ймовірність порушення дисциплінарної справи була дуже високою, що, власне, й відбулося.

Відповідно до вимог ст. 38, 39 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі – Закон), було проведено перевірку й дослідження доводів і доказів скаржника і пояснень адвоката, а 11 вересня 2014 року було прийнято рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката Оснач С.А. За результатами проведеної перевірки було встановлено, що 18 лютого 2013 року між скаржником Мартиросовим Х.А. й адвокатом Оснач С.А. було укладено договір про надання правової допомоги у цивільній справі за позовом ПАТ КБ “Надра” до Мартиросова Х.А. про стягнення боргу. Під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції (Броварський міськрайонний суд Київської області) адвокатом Оснач С.А. 04 жовтня 2014 року було подано клопотання до суду про розгляд справи за її відсутності, що призвело до ухвалення 04.10.2014 р. судом першої інстанції рішення не на користь відповідача (скаржника). Після судового засідання заявник намагався поспілкуватись з адвокатом у телефонному режимі, однак на його дзвінки захисник не відповідала й уникала особистої зустрічі з клієнтом. Однак пізніше, коли Мартиросов Х.А.  уже отримав рішення по справі, йому вдалося поговорити з Оснач С.А. Як з’ясувалося, адвокат не пішла в судове засідання тому, що «була впевнена, що в судове засідання не з’явиться експерт», який, до речі, був залучений до справи саме за рекомендацією адвоката! 

До слова, із цим експертом теж не все гаразд. За дослідження документів експертом був виставлений рахунок на суму 14 300 грн., який був оплачений заявником. Однак оскільки банк не надав первинні облікові бухгалтерські документи, то експерт не мав можливості зробити однозначний експертний висновок, а значить, такий висновок був не достатньо корисним для скаржника. Чи була в цьому випадку змова адвоката з експертом з метою «витягання» грошей із клієнта, можуть встановити лише правоохоронні органи. Однак ми про цей випадок запам’ятаємо. Тим більше, що ще 10.07.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань вже були внесені відомості про порушення кримінального провадження щодо адвоката Оснач (за заявою пана Мартиросова).

Як би там не було, адвокат і експерт грошей клієнту не повернули, проте запевнили, що справу можна буде виграти в апеляційній інстанції. Проте в подальшому суд апеляційної інстанції 11 лютого 2014 року за результатами розгляду апеляційної скарги Мартиросова Х.А. змінив рішення суду першої інстанції лише в частині розподілу судових витрат. Касаційна скарга взагалі не була подана, бо адвокат вважала свої зобов’язання за угодою виконаними. 

Що стосується скарги до КДКА, то адвокат обґрунтовувала свою неявку в судове засідання волевиявленням клієнта (мовляв, вона як адвокат не могла діяти всупереч побажанням клієнта). Однак таке твердження не дуже корелюється із п. 3 ст. 6 Правил адвокатської етики, згідно з яким адвокат зобов’язаний не допускати у своїй професійній діяльності жодних компромісів (з метою догодити чи то суду, чи то клієнту), які впливали б на його незалежність. Окрім цього, і в самому договорі (п.3.3.) про надання правової допомоги вказано, що правову позицію визначає адвокат самостійно, хоча й із урахуванням думки клієнта. У зв’язку з цими обставинами рішенням Дисциплінарної палати КДКА від 09 жовтня 2014 року й було встановлено, що бездіяльністю адвоката Оснач С.А. порушено (недотримано) Правил адвокатської етики й умови договору про надання правової допомоги й, відповідно, було вчинено дисциплінарний проступок, передбачений ч.5 ст. 34 Закону, а саме: неналежне виконання своїх професійних обов’язків. Відповідно до ст. 35 Закону, на адвоката Оснач С.А. було накладено дисциплінарне стягнення у виді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Скажемо відверто, рішення КДКА про позбавлення адвоката Оснач С.А. права на заняття адвокатською діяльністю, може, й не є безсумнівно правильним, однак, принаймні, воно є дуже обґрунтованим. Крім того, при визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано ту обставину, що 29 вересня 2011 року адвокат Оснач С.А. вже притягувалася до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх професійних обов’язків, а це також свідчить про системність вчинення адвокатом дисциплінарних проступків. Так це чи ні – вирішить ВКДКА України, до якої адвокат вже подала свою скаргу на рішення КДКА Київської області. Проте адвокат не була б адвокатом, якби не почала битву на всіх фронтах. І позови проти КДКА Київської області почали з’являтися наче з рогу достатку.

Але дивує, що, здається, ніхто особливо не переймався підсудністю справ. Наприклад, на сьогодні ми маємо вирішення справи «Адвокат Оснач проти КДКА Київської області» і в Окружному адміністративному суді м. Києва (справа № 826/17107/14), і в Броварському міськрайсуді (справа №361/9208/14-а), до того ж на абсолютно однакових підставах. 

Нагадаємо, що, відповідно до частини 1 статті 18 КАС України, якою встановлено правила предметної підсудності, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні зокрема адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, але крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам. Відповідно до цієї ж статті, слід зважати й на той факт, що кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури утворюються лише на обласному рівні й не мають будь-яких осередків чи відділень на іншому територіальному рівні, не є органами місцевого самоврядування, а члени КДКА не є посадовими особами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами органу місцевого самоврядування. Чому Броварський суд не застосував п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду, автору не зрозуміло. Тим більше, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності, суд мав передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді (пункт 2 частини першої статті 22 КАС України). Врешті-решт, порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

Цікаво й те, що територіальна підсудність Броварського суду теж не зовсім, так би мовити, «належна». Адже, відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. А як відомо, КДКА Київської області знаходиться у місті Києві. 

Таким чином, на нашу думку, за правилами предметної й територіальної підсудності подана позовна заява підсудна лише Окружному адміністративному суду м. Києва. Сподіваємося, згодом не виникне плутанини з «різними» рішеннями різних судів з одного й того ж питання. 

Але суди поки що тривають, тож ми не можемо аналізувати перебіг подій у судових стінах. Однак членів КДКА здивувало, що фактично адвокат у своїх позовах навіть не спростовує неналежне виконання своїх обов’язків, проте хоче анулювати рішення КДКА, оскільки закінчився річний строк притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності з дня вчинення дисциплінарного проступку, а, крім того, КДКА було порушено вимоги ст. 31, 41 Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність.

По-перше, посилання Оснач у своєму позові на порушення КДКА ст. 31 Закону (підстави зупинення права на заняття адвокатською діяльністю) є недоречним хоча б тому, що до адвоката,  згідно з положеннями ст. 35 Закону, було застосовано зовсім інше дисциплінарне стягнення (позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, а не зупинення такого права). На думку окремих членів Ради адвокатів Київської області, таке посилання позивача на цю норму Закону лише додатково свідчить не тільки про необґрунтованість позову, але й про його надуманість.

По-друге, помилковим є твердження Оснач, яке вона виклала у своєму позові, про порушення річного строку притягнення її до дисциплінарної відповідальності, визначеного ч. 2 ст. 35 Закону, який позивач сама ж і відраховує з 04.10.2013 р. (тобто з дня подання нею клопотання про розгляд справи ПАТ КБ “Надра” до Мартиросова Х.А. за її відсутності), оскільки, як було згадано вище й, відповідно, встановлено в оскаржуваному рішенні від 09.10.2014 р., вчинення дисциплінарного проступку адвокатом Оснач С.А. полягало в неналежному виконанні нею своїх професійних обов’язків перед клієнтом Мартиросовим Х.А.. Цей дисциплінарний проступок полягав у фактичній бездіяльності адвоката – у неучасті в судовому засіданні в суді першої інстанції й у неподанні касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції від 11.02.2014 р. Таким чином, у цьому випадку можна стверджувати, що вчинення дисциплінарного проступку, тобто невиконання адвокатом свого обов’язку по захисту інтересів клієнта шляхом неподання касаційної скарги, відбулося після 11.02.2014 р.

Чи дослухаються судді до зауважень КДКА – стане відомо вже найближчим часом.

Маємо констатувати, що подібні випадки у взаєминах «адвокат – клієнт» справляють досить гнітюче враження. Чому так відбувається, відповісти складно. Можливо, слід посилити вимоги до процедури прийняття до лав адвокатів, можливо – прийняти загальнонаціональні стандарти якості надання правової допомоги адвокатами. Та й врахувати зарубіжний досвід теж не завадить. Як приклад можна згадати формулу доведення недобросовісності адвоката (юриста) й неналежно наданої ним правової допомоги, яка діє в Німеччині. Там все почалося із судового слухання в 2008 році, коли адвокат програв справу, не врахувавши чи то судовий прецедент, чи то певний нормативно-правовий акт, про який знали навіть студенти-юристи, бо він був описаний в усіх книгах з юриспруденції в Німеччині. Поступово німці вийшли на чотирьохелементну формулу, у якій, насамперед, враховується, як і у нас, наявність договору про надання правової допомоги, порушення задекларованих у договорі зобов’язань, вина, завдання шкоди і причинний зв’язок. Основними ж контрактними зобов’язаннями адвоката в Німеччині є повне і всебічне з’ясування ним обставин справи, здійснення їх перевірки й оцінки, дотримання конфіденційності, виконання обов’язку інформувати про всі витрати й про можливість отримати іншу (альтернативну) юридичну допомогу і способи захисту та інші додаткові умови.

Якщо ж виробити в Україні подібний механізм підтвердження вчинення адвокатом того ж інформування про хід справи, критерії повноти з’ясування фактів, то, здається, можна було б значно підвищити рівень відповідальності адвоката перед клієнтами, а разом із цим – і якість надання правової допомоги. 

Адвокатура має бути елітою юридичної професії, і для цього мають бути не лише ефективні методи перевірки знань і навичок при складанні кваліфікаційних іспитів, але й має ефективно працювати інститут дисциплінарної відповідальності адвоката. Щоб нас поважали інші, ми маємо поважати самі себе і свою професію!

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
Оставить комментарий
Видео дня
Новости
  • Последние
  • Читаемое
  • Комментируют
Календарь публикаций
«    Декабрь 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031