Авторизация

 
  •  В Украине на данный момент насчитывается более 30 тысяч мусорных свалок 
  •  Сенат США предлагает расширить «закон Магнитского» на весь мир 
  •  Зафиксировано максимальное распространение нового для Украины гриппа А H2N2 "Гонконг" 
  •  В мире увеличивается количество людей, страдающих от социофобии 

У парламенті зареєстрований законопроект про забезпечення права на справедливий суд

  • 12.01.2015, 10:39,
  • 0

В українському парламенті зареєстрований президентський законопроект №1656 «Про забезпечення права на справедливий суд». Про це повідомляється на сайті Верховної Ради України.

Згідно з текстом пояснювальної записки, метою законопроекту є вдосконалення правового механізму забезпечення права людини на справедливий суд, підвищення ефективності діяльності судової системи, забезпечення однакового застосування закону, визначення правових та організаційних основ атестації та дисциплінарної відповідальності суддів, удосконалення процедур призначення на посади суддів та оптимізація діяльності суддівського самоврядування.

Відзначається, що цим законопроектом пропонується внести зміни до деяких законодавчих актів щодо судоустрою і судочинства з кінцевою метою ефективного забезпечення права громадян на справедливий суд. Право бути присутніми у відкритому судовому засіданні не може бути обмежене.

Висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права стануть обов'язковими для суб'єктів владних повноважень, а суди будуть їх враховувати, що забезпечить однакове застосування норм права. Також органи виконавчої влади не матимуть впливу на процедури створення судів і визначення кількості суддів. Зменшується кількість адміністративних посад у судах, а склад суддів приводиться у відповідність до реального навантаження.

Також законопроектом пропонується унормувати процедуру обрання суддів безстроково та їх призначення та переведення до інших судів, які повинні проходити тільки на конкурсній основі. Підвищені вимоги до членів Вищої ради юстиції та внесені зміни в систему організації її діяльності.

Разом з тим, у фахівців є певні зауваження до законопроекту.

По-перше, дещо незрозумілим є підхід законопроекту щодо обов’язковості врахування усіма судами загальної юрисдикції при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин висновків ВСУ, викладених у постановах, прийнятих колегією відповідної судової палати ВСУ за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. При цьому суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках ВСУ, з одночасним наведенням у своєму рішенні відповідних мотивів (див, частину п’яту статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції проекту). У той же час аналіз положень законопроекту, які визначають правовий статус Постанов Пленуму ВСУ (якими, по суті, мають затверджуватися результати узагальнення судової практики), призводить до висновку про їх рекомендаційний характер (див. пункт 3 частини другої статті 38, частину восьму статті 46 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції проекту). Таке співвідношення між собою «висновків», які ухвалюються окремими колегіями суддів ВСУ, та постанов Пленуму ВСУ виглядають нелогічними, адже відповідно до приписів частини першої статті 46 зазначеного вище Закону (у редакції проекту) Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, до складу якого входять усі судді Верховного Суду України, і отже, його рішення є рішенням всього Верховного Суду, а не лише кількох суддів, які входять до складу колегії при розгляді певної справи. Окрім цього, необхідно зазначити й те, що право ВСУ на надання роз’яснень щодо застосування законодавства у статті 46 нової редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено досить невиразно, і виникає сумнів щодо того, чи має ВСУ таке право взагалі. У той же час для вищих спеціалізованих судів право надання таких роз’яснень у проекті сформульовано досить чітко (стаття 36).

По-друге, не можна погодитися із пропозицією законопроекту включати до Єдиного державного реєстру судових рішень усі без винятку судові рішення судів загальної юрисдикції (зміни до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Адже метою чинного Закону України «Про доступ до судових рішень» є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства (преамбула до Закону), а не надання заінтересованим особам можливості відслідковувати через Реєстр усі процесуальні рішення, прийняті судом під час розгляду конкретної справи. З огляду на це включення до зазначеного Реєстру усіх без виключення судових рішень (навіть тих, якими справа не вирішується по суті) є юридично недоцільним. Адже у такому випадку Реєстр буде перевантажений величезною кількістю однакових за змістом суто «технічних» рішень.

Крім того, проект встановлює більш складну (порівняно з чинним законодавством) систему добору кандидатів на посади суддів, яка включає 2 іспити та обов’язкову 12-місячну підготовку кандидата у Національній школі суддів України (статті 69-72 нової редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Недоліком такого порядку є те, що певна частина кандидатів, які уже успішно склали відбірковий іспит, за результатами підготовки може не скласти кваліфікаційний іспит, що позбавляє їх права бути призначеними на посаду. Внаслідок цього витрати держави на підготовку відповідних осіб не даватимуть позитивного ефекту.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
Оставить комментарий
Видео дня
Новости
  • Последние
  • Читаемое
  • Комментируют
Календарь публикаций
«    Декабрь 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031