Авторизация

 
  •  Для поклонников «Игры престолов» выпустят коллекционное вино 
  •  Украинцы не готовы проголосовать за особый статус Донбасса, - опрос 
  •  Вашингтон ограничивает передвижение по США российских дипломатов 
  •  Brent пытается удержаться выше $53 за баррель 

Судова реформа: спроба №2

  • 16.09.2014, 13:59,
  • 0

Перша спроба провести люстрацію у правосудді видалася не настільки результативною, як очікувалося. Адже більшість нововведень, запроваджених законом «Про повернення довіри до судової системи в Україні», вдалося зірвати сумнівними судовими рішеннями, ініційованими людьми режиму Януковича. Тому продовжують працювати члени «розпущеної» Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), яка займається суддівськими кадрами. А Вища Рада Юстиції (ВРЮ) через блокування судами рішень з’їздів адвокатів та представників юридичних вишів, які обирають до її складу своїх членів, узагалі не може функціонувати. Щоб виправити ситуацію, відомі науковці та громадські діячі під егідою Міністерства юстиції розробили проект закону, яким фактично пропонують провести судову реформу. 

Владу – суддівському самоврядуванню

Щоправда, робити це доведеться у межах чинної Конституції України. Але навіть за таких умов можна кардинально змінити механізм добору суддівських кадрів на більш прозорий та спростити систему судоустрою. Для цього пропонується вивести на перший план органи суддівського самоврядування, у даному випадку Раду суддів України (РСУ), яка сьогодні складається з суддів, що не є головами судів та їх заступниками. 

Якщо за старою системою до її складу входило всього лише 11 членів, то уже, завдяки люстраційному закону, їхня кількість збільшилася до 40. Таким чином, вдалося розширити представництво в центральному органі суддівського самоврядування суддів з кожного регіону України. Про те, що серед них немає знайомих політикам людей, засвідчив екс-міністр юстиції, а нині ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук, який також приймав участь у проектуванні судової реформи: 

- Я був особисто на одному з засідань цього органу самоврядування і не побачив серед його членів практично жодного знайомого обличчя. Це означає, що дійсно ці судді є далекими від корпоративно-політичних процесів. Адже за родом своєї діяльності – відправлення правосуддя вони не були безпосередньо до них імплементовані.

Такому органу суддівського самоврядування, на його думку, можна довіряти, наділивши його більшим колом повноважень у сфері суддівських призначень, а також в частині вирішення управлінських, дисциплінарних та фінансових питань. Тому законопроект пропонує збільшити компетенцію РСУ у процедурі переведення судді з одного суду в інший, усунувши з цього процесу парламент та Президента. Крім цього, планується зробити її провідним суб’єктом формування дисциплінарної, кваліфікаційної комісії та комісій з розслідування дисциплінарних правопорушень й суддівської етики. 

Відмова від бюрократії

ВККС має бути реорганізована в чотири комісії, які функціонуватимуть при РСУ. Її члени працюватимуть у режимі відрядження суддів з основного місця роботи. Серед них також з’являться ті служителі Феміди, що перебувають у відставці. До того ж, склад цих комісій змінюватиметься щороку, а не раз на шість років, як це відбувається зараз з ротацією членів ВККС. 

Очевидно, що такий крок дозволить уникнути цілої низки негативних явищ, які до цього існували у відповідній системі суддівських призначень, звільнень та переведень. Адже шестирічне перебування суддів у статусі членів ВККС здатне було перетворити їх зі спеціалістів із формування суддівських кадрів на справжніх бюрократів, що негативно позначається на результатах їх роботи та породжує чималі корупційні ризики. 

Разом з тим, планують зменшити зловживання використанням звільнення суддів з посади за порушення присяги, яке стало серйозним механізмом тиску на них з боку членів ВККС та ВРЮ. Іншими словами, ніхто з членів цих органів не зможе залякувати служителів Феміди позбавленням роботи у разі винесення не такого, як комусь впливовому чи багатому потрібно рішення. 

Таке постійно відбувалося за часів Януковича. Адже запроваджена у 2010 році нечіткість законодавства, яка стосується визначення фактів порушення суддею присяги, відкрила можливість для зняття з суддівської посади великої кількості неугодних минулому режиму служителів Феміди. Таким чином, суддів спонукали до ухвалення необ’єктивних рішень через загрозу звільнення з посади. Про те, що такий шлях є хибним, ще рік тому заявив Європейський суд з прав людини, прийнявши рішення на користь звільненого у 2010-у з посади верховного судді України Олександра Волкова. 

Задля виправлення ситуації автори реформістського законопроекту пропонують деталізувати підстави для визначення того, що є дисциплінарним порушенням, тобто більш точно та тічко виписати, за яких умов можна штрафувати або звільняти суддю. Кількість таких підстав з чотирьох існуючих планують збільшити до дванадцяти. 

Паралельно можуть розширити й чисельність видів дисциплінарних стягнень. З існуючих двох (звільнення судді з посади та догани) планують збільшити до шести, починаючи з винесення зауваження, догани, суворої догани, тимчасового відсторонення від суддівської посади, прийняття рішення про порушення суддею присяги та, закінчуючи припиненням перебування судді у відставці (це, якщо дисциплінарне провадження вирішено після звільнення судді з посади). 

Переформатування судової системи

Третя  складова  законопроекту стосується зміни існуючої системи судів, яка, на думку вітчизняних та європейських експертів, є надто громіздкою та обтяжливою. Зробити це дозволяє чинна Конституція України, яка не регламентує чітку структуру судоустрою в країні, а лише вказує на наявність Верховного Суду України (ВСУ) як найвищої ланки судової системи та місцевих й апеляційних судів. Тому встановлення триланкової судової системи, замість існуючої чотириланкової зі скасуванням недоречного інституту подвійної касації, яку здійснює на рівні вищих спеціалізованих судів ще й ВСУ, є важливим завданням судової реформи.

Разом з тим, можливе виділення системи адміністративної юстиції на чолі з Адміністративним судом України, яка діятиме окремо. Адже судді-«адміністративники» вирішують спори громадян із державою за принципом публічного права, тому мають функціонувати окремо від судів загальної юстиції. 

При цьому пропонується ліквідувати господарські суди, які, на думку авторів судової реформи, розглядають ті ж самі приватноправові спори, що й суди цивільної юрисдикції, але виділені тільки за суб’єктною ознакою. Приводом для цього може стати не лише дублювання ними функцій, притаманних іншим гілкам судової влади, а й неприкрита корумпованість суддів господарської юрисдикції, про яку не один рік поспіль говорять українці. Що не дивно, адже вона розглядають справи, пов’язані з діяльністю бізнесу, який в Україні переплітається з владою. 

Водночас у ході судової реформи планують зменшити кількість адміністративних посад за рахунок скорочення кількості заступників у великих за кількістю працюючих суддів судах та скасування таких посад у маленьких провінційних судах. Також хочуть позбавити на певний час колишніх голів судів, призначених за часів Януковича, можливості обіймати керівні посади в судовій системі, аби на ці посади судді змогли обрати нових людей.

Попередня практика обрання голів судів зборами суддів, запроваджена законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», показала, що в більшості випадків на керівних посадах навіть після виборів суддівським колективом залишилися ті ж самі обличчя. Тому постало питання про запровадження відповідних фільтрів для старих януковичівських керівників, через яких здійснювався тиск на суддів. 

Усі ці пропозиції, які містяться в законопроекті, що фактично є новою редакцією закону «Про судоустрій і статус суддів», мають на меті оновити суддівський корпус та досягнути справжньої, а не фіктивної незалежності суддів. Залишилося лише довести народним депутатам, що його прийняття є вкрай необхідним сьогодні. І з чим, на думку експерта Центру політико-правових питань Романа Куйбіди, можуть виникнути проблеми. 

«Уже сьогодні намітилася нерішуча позиція Міністерства юстиції, при якому й працювала робоча група з розробки зазначеного законопроекту, що може свідчити лише про неготовність керівних органів влади до реформування судової системи», - вважає він. 

Тому ключове слово в цій ситуації, як і у випадку з проведенням люстрації, має сказати громадянське суспільство, вимагаючи від уряду рішучих змін та перетворень.

 

Судова реформа: спроба №2
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:
Оставить комментарий
Видео дня
Новости
  • Последние
  • Читаемое
  • Комментируют
Календарь публикаций
«    Декабрь 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031